Оноре де Бальзак. “Гобсек” аналіз

 Автор – Оноре де Бальзак

Рік написання – 1830
Жанр    -  Повість
Літературний рід – епос
Стиль – реалізм
Тема: зображення впливу «золотого мішка» на внутрішній світ людини.
Ідея:   гроші – не винні, оскільки вони тільки умовність, яку вигадали люди; важливо хто ними володіє та з якою метою використовує.
Конфлікт: почуття – розум, буржуазне суспільство – талановита особистість.

Головні герої:

    Адвокат та нотаріус Дервіль – чесна і порядна людина
    лихвар Гобсек – розважливий, скупий, але по-своєму справедливий.
    багата віконтеса де Гранльє та її донька Камілла (закохана в Ернеста де Ресто),
    Анастазі де Ресто – красива, знатна дама, дружина графа де Ресто.
    граф де Ресто – знатний пан, батько сімейства, обдурений чоловік.
    Ернест де Ресто – старший син графа де Ресто, спадкоємець його статків..
    Максим де Трай – марнотратний гульвіса, молодий коханець графині де Ресто.
    швея Фанні Мальво

    Дія у повісті відбувається взимку у 1829—1830р. Це Франція періоду останніх років правління Бурбонів напередодні Липневої буржуазної революції 1830 р.

Композиція. Рамкова композиція: оповідання в оповіданні. Адвокат Дервіль розповідає графині де Гранльє історію, яка стосується самого початку його кар’єри і може змінити погляд вищого кола паризького суспільства на положення Ернеста де Ресто, в якого закохана Камілла де Гранльє.

Твір входить до «Етюдів про звичаї» («Сцени приватного життя »). Тут змальоване соціальне явище («влада золота», яка стає найголовнішою у суспільстві), досліджена “історія людського серця” (втрата істинних життєвих орієнтирів Гобсеком) та “історія суспільства” (в якому «золото — духовна сутність»).
 

“Гобсек” аудіокнига (скорочено)
https://www.youtube.com/watch?v=XkUFIDipNAo

“Гобсек” елементи сюжету

    Експозиція — вечір у домі віконтеси де Гранльє;
    Зав’‎язка — втручання у бесіду адвоката Дервіля;
    Розвиток дії — розповідь Дервіля про Гобсека;
    Кульмінація — монолог Гобсека про золото;
    Розв’‎язка — смерть Гобсека і пом’‎якшення віконтеси щодо графа де Ресто

 “Гобсек” проблематика

Риси реалізму та романтизму у повісті “Гобсек”

Риси реалізму	Риси романтизму
à    опис життя Франції 1829-1830 рр. (історична конкретика); à    точність деталей; à    докладний опис фінансових дій; à    типовість ситуацій; à    соціально-побутова характеристика героїв.	à    самотність головного героя; à    минуле Гобсека – загадка; à    Гобсек – сильна та незвичайна особистість; à    грандіозні масштаби діяльності Гобсека; à    винятковий розум Гобсека, його романтичний світогляд.

«Книга пісень» Г. Гейне аналіз

 «Книга пісень» — перша збірка Г. Гейне, що принесла

йому славу романтичного поета. Вона вийшла друком у 1827 році, до неї увійшли вірші 1816-1827 років.

Більша частина віршів створена під впливом яскравого почуття до двоюрідних сестер — Амалії та Терези, в яких поет по черзі закохувався. Його почуття залишилися без відповіді. Але під пером талановитого митця розповідь про нещасливу любов вийшла далеко за біографічні межі: «Книга пісень» — справжня перлина німецької літератури.

Збірка складається з трьох частин: «Юнацькі страждання» — кохана з’являється до нього в уяві; «Ліричне інтермецо» — кохання розцвітає у сновидіннях; «Знову на батьківщині» — любов оживає лише в пам’яті поета.
 

“Самотній кедр на стромині” аналіз

Самотній кедр на стромині
В північній стоїть стороні,
І кригою й снігом укритий,
Дрімає і мріє вві сні.
І бачить він сон про пальму,
Що десь у південній землі
Сумує в німій самотині
На спаленій сонцем землі.
(Переклад Л. Первомайського)

Саме цей вірш можна вважати зразком романтичної поезії. Через образи природи автор передає свої почуття. Ніколи не зустрітися кедру і пальмі, ніколи не бути поету зі своєю коханою. Здавалось би, ми читаємо про звичайні події з життя людини. Але звичайне любовне розчарування переростає в трагедію самотності людини в бездуховному міщанському оточенні. Перед нами постають образи-символи самотності.
 

“Чому троянди немов неживі” аналіз

Чому троянди немов неживі,
Кохана, скажи мені?
Чому, скажи, в зеленій траві
Фіалки такі мовчазні?
Чому так гірко дзвенить і співа
Жайворонком блакить?
Чому в своєму диханні трава
Тління і смерть таїть?
Чому холодне сонце поля
В задумі похмурій мина?
Чому така пустельна земля
I сіра, мов труна?
Чому мене, мов безумця, в пітьму
Моя печаль жене?
Скажи, кохана моя, чому
Покинула ти мене?
(Переклад Л. Первомайського)

Однією з особливостей збірки можна вважати пейзажні замальовки, де природа виступає як жива істота: подібно героєві вона сумує і радіє. Вірш звучить як пісня мінорної тональності. У поезії знаходимо образи фіалки, трави, жайворонка…
“Коли розлучаються двоє” аналіз

Коли розлучаються двоє,
За руки беруться вони,
I плачуть, і тяжко зітхають,
Без ліку зітхають, смутні.
З тобою ми вдвох не зітхали.
Ніколи не плакали ми;
Той сум, оті тяжкі зітхання
Прийшли до нас згодом самі.
(Переклад М. Славинського)

Центральна тема вірша — тема розлуки, прощання. Відчуття втрати завжди приходить пізніше, особливо, якщо йдеться про нерозділене кохання. Поет любить і страждає через те, що кохана дівчина не відповідає йому взаємністю.
 

“Не знаю, що стало зо мною” аналіз

Не знаю, що стало зо мною,
Сумує серце моє, —
Мені ні сну, ні спокою
Казка стара не дає.
Повітря свіже — смеркає,
Привільний Рейн затих;
Вечірній промінь грає
Ген на шпилях гірських.
Незнана красуня на кручі
Сидить у самоті,
Упали на шати блискучі
Коси її золоті.
Із золота гребінь має,
I косу розчісує ним,
I дикої пісні співає,
Не співаної ніким.
В човні рибалку в цю пору
Проймає нестерпний біль,
Він дивиться тільки вгору —
Не бачить ні скель, ні хвиль.
Зникають в потоці бурхливім
I човен, і хлопець з очей,
I все це своїм співом
Зробила Лорелей.
(Переклад Л. Первомайського)

Пісня написана на зразок народних пісень. Ключовим у творі є образ, традиційний для німецького фольклору,— образ Лорелей, дівчини-сирени з Рейну, що чарувала рибалок своїм співом. Це давня народна легенда про загиблу нещасну красуню, яка випливає на узбережжя і заворожує всіх, хто пропливає Рейном. Зачаровані красою русалки, човнярі втрачають пильність і гинуть. Саме Гейне зробив цей сюжет дуже популярним, і його вірш став народною піснею.
 

“Любили вони” аналіз

Любили вони — та обоє
Дивились, немов вороги,
I вперто обоє мовчали,
Хоч мліли обоє з жаги.
Вони розлучились — лиш зрідка
Їх сни єднали німі.
Вони давно вже померли
Й не знали про те самі.
(Переклад Л. Первомайського)

Любовні страждання юності сприймаються автором на відстані часу та переосмислюються події тієї пори. Юнацькі страждання тепер дорогі для поета лише як спогади.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/kniga-pisen-g-geyne-analiz

 

Фрідріх Шиллер. Ода «До радості»

“До радості” аналіз (паспорт)

 

    “До радості” — ода, написана Шиллєром для дрезденської масонської ложі, у якій звеличується єдність усіх людей. Шиллеру було лише 25 років, коли він написав цей твір в Лейпцигу. У 1993 році ода стала гімном ЄС, тому що в ній є заклик стати єдиним суспільством, зрозуміти, що ми всі рівні і підкорюємся Богу.

Автор – Фрідріх Шиллер (представник Просвітництва)

Рік написання – 1785

Жанр – ода

Тема – радість від людської співдружності

Ідея оди об’єднавча: утвердження необхідності єднання людей різних країн і націй в ім’я миру, дружби, свободи, щастя й радості на землі.

Ода – це урочистий твір уславлення, писаний на честь якоїсь видатної особи чи події.

Ода Шиллера “До Радості” побудована як діалог ліричного героя та Хору.

У творі Ф. Шиллера ”До радості” звучить заклик до єднання людей в ім’я миру, свободи, радості. У цьому творі поет оспівує майбутнє всього людства.

В оді “До радості” автор створив символічні образи радості та Творця (Господа).

Художні засоби:

    Антитеза – І черв’як утіху знає І небесний херувім

    Метафора – Радість квіти розвиває і розгін дає сонцям; радість п’ють усі істоти З груді матері-землі…

    Завдяки композитору Бетховену ця ода набула найбільшої популярності.

Радість, гарна іскро Божа! Несказанно любо нам Увійти, царице гожа, В твій пресвітлий дивний храм. Все, що строго ділить мода, В’яжеш ти одним вузлом, Розцвітає братня згода Під благим твоїм крилом.   Хор Обнімітесь, міліони, Поцілуйтесь, мов брати! Вічний Отче доброти, Дай нам ласки й охорони!   Кого доля ощастила Тим, що другові він друг, Кого любить лада мила, — Йдіть до нас в веселий круг. Йдіть усі, хто зве своєю В світі душу хоч одну! Хто ж весь вік черствів душею — Йди у іншу сторону.   Хор Хто живе в земній юдолі, Всяк симпатії скорись! Нас веде вона у вись. Де Всесильний на престолі.   Радість п’ють усі істоти З груді матері-землі, Ті солодкії щедроти Мають всі — і добрі, й злі. Радість нас вином сп’яняє І цілунком огневим; І черв’як утіху знає, І небесний херувим.   Хор Поклонітесь, міліони, Перед мудрістю Творця! Сповніть милістю серця І чиніть його закони.   Радість — всесвіту пружина, Радість — творчості душа, Дивна космосу машина Нею живиться й руша. Радість квіти розвиває І розгін дає сонцям; Їх в простори пориває, Не відомі мудрецям.   Хор Як у безмірі світила Хором райдужним пливуть, Браття, йдіть у славну путь, Що вам радість освятила.   Вчених з істини свічада Радість успіхом віта, До чеснот провадить радо, Хоч тропа до них крута; На ясній вершині віри Поднімає хоругов, В день воскресний на Псалтирі Славить тих, хто смерть зборов.   Хор Будьте мужні, міліони! Вірте, страдні, в кращий світ! Тих, що справдять заповіт, Прийме Бог у вічне лоно,   Божество не наградиме, — От би нам зрівняться з ним! Хай радіють із радими Горе й злидні в крузі цім! Не відомста, не погрози — Всепрощення ворогам! Хай не ллють у скруті сльози, Не гризуться каяттям.   Хор Знищим книги борговії! Помирімося усі! Браття! На небесі Не забуде благодії.   Радість в келихах шумує, Плин іскристий виграє, Канібалів лють гамує Кволим духу додає. В день весілля а чи тризни, Коли ходить круговий, Хай до неба піна бризне, Дух прославимо благий!   Хор Все хвалу йому співає — Хай гримить псалом гучний! Дух прославимо благий, Що над зорями витає!   Будь твердим в лиху годину, Поміч скривдженим давай, Всюди правду знай єдину, Зроду клятви не ламай, Не знижайсь перед потужним, Коли треба — важ життям! Шана й слава чесним, мужнім, Згуба підлим брехунам!   Хор Станьмо дружною сім’єю, Жити правдою й добром Присягнімо цим вином Перед вишнім Судією!   Переклад Миколи Лукаша “До радості” українською   СЛУХАТИ ВІРШ на ютуб https://www.youtube.com/watch?v=tZj38IUg--c

Радосте, небесна іскро! В райську церківцю твою, Ніби крильми, линем бистро У гарячому хмелю: Ти однаково чаруєш І, мов сім’ю, єдиниш Всіх, у кого дух свій чуєш, Як у божий рай летиш.   Хор Обнімітесь, міліони! Поцілуймо цілий світ! Браття! певно над всі зорі Любий наш отець сидить. Кому доля побратима У сирітстві надала, Кого краля полюбила, Що трояндою цвіла, Гей до гурту в час веселий! Хай він буде й свинопас… Хто ж душі не зве своєю Ні оної – геть од нас!       Хор     Хто на світі пробуває,     Всяк симпатії вклонись,     Всяк веде вона кудись,     Де Незнаєми й витає.       Радощі п’ють всі тварюки     В матері-землі з грудей;     Усі добрі й усі злюки     Знають любий трунок сей.     Він дає цілунки в очі,     Нам з усіх солодші вин.     І черв’як зна солодощі     І перед Богом керубин.       Хор     Поклонітесь, мілійони!     Де ж небесний ваш отець?     Возлітайте понад зорі:     Там витає бог-творець.       Радістю звемо машину,     Що працює з віку в вік     І вертить світ без упину,     Занедбавши зорям лік.     Як троянду викликає     Із мізерного зерна,     Так і сонцями палає     Недоглядними вона.       Хор     Браття! як вони літають     Весело крізь пишний мир,     Як герої путь верстають     Радісно на слави пир,     Так стелімо й ми дорогу     В нашім серці правди богу.       Радість правдоньку вітає     В дзеркалі ума свого,     Хто її в добрі шукає,     Не щадить життя свого.     На горі блискучій віри     Віє стяг ясний її.     Нехай роблять лицеміри     Над собою олтарі;     Крізь проваллє вбоге ями     Радість, в хорі янголят,     Прославляє те піснями,     За що мучить нас Пілат.       Хор     О!Терпіте ж, мілійони!     Є й над зірами ще світ.     Оправдають сей завіт     Янгольські там легіони.       Божества не наградити:     Гарно рівнею з ним буть.     Нехай горе й злидні в світі     Між веселими живуть.     Забуваймо помсту-люту     І запеклому простім,     Щоб він слізьми нам за муку     Та нудьгою не платив.       Хор     Простимо довги з процентом,     Мир-лад будь поміж людьми!     Над тим зорявим наметом     Судить бог, як ми самі.       В наших кубиках золотими     Іскрами вино кипить.     Злюка зло гамує з ними,     Добрий учиться як жить.     Се ж шумує радість наша…     Браття!Встанем за столом,     І нехай ся повна чаша     Бризне з небес вином!     Генію добра не мертву     Віру принесімо в жертву!       Хор     Що гімни йому співаєм     З силами його гуртом, –     Духу благ всіх воссилаєм     Жертву в небеса вином.       Бодрий дух, в журбі великий,     Поміч праведна в біді,     Присяга тверда вовіки,     В дружбі правда й на суді,     Самоповажаннє в трона,     Кожному своя корона     По заслузі, так нам жить,     Хоч би й жизню наложить!     Ви ж, єхиди ви зрадливі,     Пагуба вам, злочестиві!       Хор     В круг тісний з’єдинимося,     Поклонімось золотим,     Що клятьби не зречемося     Перед вічним всеблагим!       Визвол з пут, із тих кайданів,     Що насильство знай кує,     Милосердє й до тиранів,     Як безвинну кров проллє.     Хто на ліженьку конає,     На останню вже пряде,     В бозі й той надію має,     До благого в руці йде.     І нехай померші живі     Будуть в дусі божім вік.     Пиймо, браття! ми щасливі,     Що п’ємо, як чоловік:     Ми п’ємо й усім прощаєм     Тим і пекло погашаєм.       Хор     О! нехай же й та година,     Що про всіх вона єдина,     Буде в бозі сном смачним!     Браття! словом приязним     Поминаймо всіх померших –     Не судімо їх найперші! переклад П. Куліша Джерело: https://dovidka.biz.ua/oda-do-radosti-analiz