пятница, 4 ноября 2022 г.

Бернард Шоу - драматург новатор. "Пігмаліон". Аналіз драми

 

Бернард Шоу хронологічна таблиця

1856, 26 липня – народився ірландський драматург Бернард Шоу в сім’ї державного службовця

1871 – закінчив школу і почав працювати в компанії, що займається продажами земельних ділянок

1872 – отримав посаду касира

1875 – переїхав до Лондона

1882 – починає цікавитися соціальними проблемами населення Ірландії

1884 – вступає в «Фабіанське суспільство», якому присвятив 27 років життя

1890 – отримав посаду штатного музичного критика в «Уорлд». Одночасно з цим читає лекцію на засіданні «Фабіанського товариства» на тему творчості Ібсена

1891 – пише статтю «Квінтесенція ібсенізму»

1892 – пише перший свій твір для театру під назвою «Будинки вдівця»

1893 – написав п’єсу «Серцеїд»

1894 – пише дві п’єси «Професія місіс Уоррен», «Зброя і людина»

1895 – працює театральним критиком в лондонському журналі «Сетердей рев’ю»

1897 – п’єса «Кандида» і «Обранець долі»

1898 – одружився на Шарлотті Пейн – Таунсхенд

1899 – п’єса «Поживемо-побачимо»

1922 – видає кілька п’єс – «Будинок, де розбиваються серця», «Назад до Мафусаилу» і «Свята Іоанна»

1925 – Бернард Шоу отримав Нобелівську премію з літератури «за творчість, відзначену ідеалізмом і гуманізмом, за точне об’єднання сатири з винятковою поетичною красою»

1928 – видав «Керівництво для розумної жінки з питань соціалізму і капіталізму»

1931 липень – сталася зустріч Бернарда з Сталіним

1948 – вийшла одна з останніх п’єс Шоу під назвою «Мільярди Байанта»

1950, 2 листопада – помер після того як впав в саду і зламав стегно

Джерело: https://dovidka.biz.ua/bernard-shou-hronologichna-tablitsya

 

Бернард Шоу - драматург новатор. Його новаторство полягає в тому, він створює новий тип інтелектуальної драми, в основі якої - не стільки цікавий сюжет, скільки гострі зіткнення ідей, боротьба протилежних позицій у вирішенні морально-соціальних проблем. Сам автор їх називає "драми-дискусії". Новаторські принципи драматургії Б. Шоу відображені в одній з найпопулярніших п'єс "Пігмаліон".

П'єса "Пігмаліон" розповідає нам про те, як може змінитися життя людей завдяки отриманому освіти.

“Пігмаліон” аналіз твору

Автор – Бернард Шоу

Рік написання – 1912 (Шоу написав п’єсу за 4 місяці)

Жанр – роман у п’яти діях

Тема – духовне пробудження людини за допомогою мистецтва слова, творчості.

Ідея п’єси “Пігмаліон” полягає в тому, що навіть бідна і неосвічена людина може стати культурною і прекрасною, якщо буде трудитися!

    У творі драматург утверджує декілька важливих ідей: про природну рівність людей і їхню класову нерівність, про талановитість людей з народу, про можливість подолання соціальної прірви через прищеплення мовленнєвої культури, про неприпустимість будь-яких експериментів над людиною.

Провідний мотив твору – пробудження людини.

Головними героями твору є:

    Еліза Дулітл – неосвідчена молода квіткарка. У кінці твору стає справжньою леді, але не знає як жити далі.

    Генрі Хіггінс – професор, фахівець з фонетики.

    Пікерінг – літній полковник, цікавиться фонетикою. Він та Хіггінс займаються навчанням Елізи. Він був добрим та шанобливо відносився  до Елізи, коли та була квіткаркою

“Пігмаліон” характеристика героїв

    Еліза Дуліттл, квіткарка. Шоу описує її наступним чином. Її ніяк не можна назвати привабливою. Їй років вісімнадцять-двадцять, не більше. На ній чорний солом’яний капелюх, сильно постраждалий на своєму віку від лондонського пилу і кіптяви і навряд чи знайомий зі щіткою. Волосся її якогось мишачого кольору, що не зустрічається в природі: тут явно необхідні вода і мило. Поруділе чорне пальто, вузьке в талії, ледве доходить до колін; з-під нього видно коричневу спідницю і полотняний фартух. Башмаки, видно, також знали кращі дні. Без сумніву, вона по-своєму охайна, проте поряд з дамами рішуче здається замазурую. Риси обличчя у неї непогані, але стан шкіри залишає бажати кращого; крім того, помітно, що вона потребує послуг дантиста.

У ході п’єси Еліза перетворюється. Хіггінс навчає її великосвітської вимови, у Пікерінга, бездоганного джентльмена, вона запозичує світські манери. Одночасно, і несподівано для Хіггінса, вона набуває почуття власної гідності. «Роль ця стала улюбленою жіночою роллю в театрі і прославила багатьох актрис».

    Генрі Хіггінс, професор фонетики. Заробляє на життя, навчаючи розбагатілих вискочок аристократичній вимові, завдяки чому вони розраховують увійти в світське суспільство. Характеристика автора: Міцний, повнокровний, завидного здоров’я чоловік років сорока або близько того; на ньому чорний сюртук, які носять адвокати і лікарі, крохмальний комірець і чорний шовковий галстук. Він належить до енергійно типу людей науки, які з живим і навіть пристрасним інтересом ставляться до всього, що може стати предметом наукового дослідження, і цілком байдужі до речей, що стосуються особисто їх або оточуючих, у тому числі до чужих почуттів. По суті, незважаючи на свій вік і комплекцію, він дуже схожий на невгамовну дитину, шумно і стрімко реагує на все, що привертає його увагу, і, як дитина, потребує постійного нагляду, щоб випадково не накоїти лиха. Добродушна буркотливість, властива йому, коли він у доброму гуморі, змінюється бурхливими спалахами гніву, як тільки що-небудь не по ньому; але він настільки щирий і так далекий від злісних спонукань, що викликає симпатію навіть тоді, коли явно не правий.

    Пікерінг, полковник, «приємний тип старого армійця». Зразковий джентльмен. Еліза наприкінці п’єси зізнається йому, що саме чемність Пікерінга відіграла вирішальну роль у її перетворенні:

Знаєте, коли по-справжньому почалося моє виховання? .. У той день, коли я вперше прийшла на Уімпол-стріт і ви назвали мене міс Дуліттл. З цієї хвилини я почала поважати себе … Ви розмовляли зі мною стоячи, знімали переді мною капелюх, пропускали мене в дверях … Різниця між леді і квіткаркою полягає не тільки в умінні одягатися і правильно говорити – цьому можна навчити, і навіть не в манері поводитися, а в тому, як поводяться з ними оточуючі.

    Місіс Хіггінс, мати професора. Добра і справедлива.

    Місіс Пірс, економка Хіггінса.

    Альфред Дуліттл – батько Елізи. Літній, але ще дуже кремезний чоловік у робочому одязі сміттяра і в капелюсі, поля якого спереду зрізані, а ззаду накривають шию і плечі. Риси обличчя енергійні і характерні: відчувається людина, якій однаково незнайомі страх і совість. У нього надзвичайно виразний голос – наслідок звички давати повну волю почуттям. Ліній Альфред Дуліттл, що кидає виклик суспільній моралі, Шоу в одному з інтерв’ю назвав найсерйознішою в п’єсі, а самого Дулиттла він порівняв з Дон Жуаном. У післямові до п’єси Бернард Шоу повідомив, що, розбагатівши, Дуліттл «став надзвичайно популярний у фешенебельному суспільстві завдяки своєму демагогічному таланту».

    Місіс Ейнсфорд Хілл – літня дама, збідніла представниця вищого суспільства. Вона була гостею місіс Хіггінс.

   Клара – пихата і самозакохана дочка місіс Ейнсфорд Хілл.

  Фредді – молодий хлопець двадцяти років, син місіс Ейнсфорд Хілл, закоханий в Елізу.

“Пігмаліон” сюжет та композиція

Цей твір про професора фонетики Генрі Хігінса, який уклав парі зі своїм товаришем,

полковником Пікерінгом. За умовами парі, Хігінс мав за 6 місяців навчити квіткарку Елізу Дулітл вимові та поведінці, яка характерна для аристократичного суспільства, щоб на світському прийомі її прийняли за герцогиню. Еліза старанно навчалася і справила на присуніх феєричне враження. Але що робити дівчині після закінчення цього експерименту, як повернутися до її життя, коли вона знає про краще?

Назва п’єси є іронічною алюзією на античний міф про скульптора Пігмаліона, котрий створив настільки досконалу статую дівчини, що богиня Афродіта погодилася, на прохання Пігмаліона, закоханого у створений ним образ, оживити статую.

Твір складається з 5 розділів. Елементи сюжету:

    експозиція – несподівана зустріч різних людей біля собору під час дощу;

    зав’язка – парі Пікерінга і Хіггінса щодо “створення герцогині з квітникарки”;

    розвиток дії – навчання Елізи. Перетворення обшарпанки на герцогиню

    кульмінація – нічна розмова після тріумфу Елізи.

   розв’язка – “герцогиня бунтує проти професора”. Усвідомлення Елізою нового становища. Остання розмова Хіггінса та Елізи. Відкритий фінал

“Пігмаліон” проблематика

    Основні проблеми підняті у п’єсі: природна рівність людей, культура мови, духовний розвиток.

У «Пігмаліоні» Шоу поєднав дві однаково хвилюють його теми: проблему соціальної нерівності та проблему класичної англійської мови.

Б. Шоу особливо яскраво зміг у своєму творі висвітлити проблему нерівності людей в умовах суспільства. У кінці твору Еліза, вже освічена, залишається ні з чим, як була до цього, тільки з трагічним усвідомленням свого матеріального становища і тонким почуттям безмежної несправедливості до людей з нижчого стану. У підсумку дівчина повертається в оселю Хіггінса, але її вже там цінують і приймають як рівну, “свою”, як повноцінну особистість.

П’єса має і повчально-виховну цінність, що стосується освіти. Адже правильна освіта і виховання відіграє далеко не останню роль в житті будь-якої особистості.

Сам Шоу мету своєї п’єси визначив наступним чином: «” Пігмаліон “- це насмішка над шанувальниками” блакитної крові”…

Головна ідея п’єси: вищі класи відрізняються від нижчих тільки одягом, вимовою, манерами, освітою – і ці соціальні прірви можуть і повинні бути подолані. Талант Хіггінса і благородство Пікерінга дійсно роблять з квіткарки герцогиню, і це можна розуміти як символ майбутнього суспільного прогресу і розкріпачення, до якого закликали Шоу і його однодумці.

      Для утвердження в суспільстві справедливості, стверджує драматург, головне – перемогти злидні і неуцтво. Позбавлення Елізи від цих бід зміцнюють кращі якості особистості, притаманні їй і колись – порядність, почуття власної гідності, душевну чуйність, енергію. На менш сильні характери, начебто Дулиттла-батька, бідність діє руйнівно. Хіггінс, який в ході «експерименту» сприяв духовному звільненню Елізи, робив це ненавмисно, він не в силах стати вище чисто егоїстичних міркувань. Душевна
черствість Хіггінса, нездатного на розуміння і повагу до Елізи, уособлює бездушність англійського суспільства, і в цьому трагізм фінальної ситуації п’єси.

    В основу комедії «Пігмаліон Б.Шоу покладено давньогрецький міф.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/pigmalion-analiz-tvoru

 


ТЕСТ
"Пігмаліон" Б. Шоу

1. За жанром п"єса Б. Шоу - це
        а) аналітична драма      б) драма-дискусія
        в) лірична драма            г) епічна драма
2. В основу п"єси покладено
        а) середньовічну легенду    б) реальну життєву історію
        в) давньогрецький міф         г) автобіографічний момент
3. Головною думкою п'єси є твердження:
"І квіткарка може бути... "
          а) щасливою              б) герцогинею
          в) багатою                  г) митцем
4. Еліза Дулітл починає брати уроки в професора Гіггінса, щоб...
         а) стати актрисою      б) обманом видавати себе за аристократку
         в) отримати місце продавчині у     квітковий крамниці
         г) отримати місце у кондитерській
5. Генрі Гіггінс укладає парі щодо свого експерименту з
         а) місіс Пірс           б) полковником Пікерінгом
         в) Фредді                г) місіс Гіггінс (своєю матір'ю)
6. В ході експерименту з"ясувалося, що
         а) в Елайзи тонкий музичний слух  

         б) вона точно може відтворити чужу мову
         в) не здатна грати на.   музичних інструментах
         г) робить слушні зауваження щодо  театральних постановок
7. Хто з героїв стверджує, що дівчина - "не камінчик на узбережжі", її не можна взяти і "
  покласти до кишені "
          а) батько Елізи         б) місіс Пірс, економка
          в) місіс Гіггінс          г) мати Фредді
8. Батько Елізи приходить до Гіггінса вперше для того, щоб
          а) забрати доньку        б) "продати" Її за 5 фунтів
          в) повідомити Елізі важливу новину       г) принести речі своїй доньці
9. Під час першого випробування Еліза могла говорити тільки про
          а) політику і погоду           б) погоду і природу
          в) погоду та здоров"я         г) погоду і театр
10. Що не говорили про Елізу під час тріумфального прийому
         а) Вона говорить так, як королева Вікторія
         б) Вона говорить так, як моя вчителька англійської мови
         в) Її вимова далека від досконалості

         г) Мабуть, вона особа королівської крові
11. Після тріумфального прийому Еліза кидає капці в обличчя Гіггінсу, тому що
         а) професор навіть не похвалив дівчину

         б) йому байдуже майбутнє Лайзи
         в) професор вимагає негайно покинути.  його дім
         г) Гіггінс просить повернути перстень,  який подарував
12. Еліза називає себе
      а) дитиною в Задзеркаллі.       б) дитиною в чужій країні
      в) дитиною серед дорослих     г) дитиною в душі
13. Професор Гіггінс пропонує Елізі декілька варіантів щодо майбутнього:
       а) Вийти заміж за Фредді

       б) Придбати квіткову крамницю (з допомогою Пікерінга)
       в) Стати помічницею Гіггінса

       г) Повернутися до колишнього життя
14. Які твердження можуть бути головною думкою твору?
  а) Якщо ти втручається в життя іншої.  людини, ти береш на себе   відповідальність за її майбутнє
  б) У кожної людини є шанс змінити своє життя

    в) Парі може стати поштовхом до змін.

    г) В експериментах над людьми немає нічого страшного.
15. В кінці п"єси автор
а) видає Елізу заміж
                                     б) повертає її в батьківський дім
в) робить дівчину помічницею Гіггінса
     г) залишає відкритий фінал

Роль Г. Ібсена в розвитку світової драматургії, його новаторство.

    В особі Генріка Ібсена (1828-1906) зійшов зі сцени один із найвидатніших і

найпривабливіших діячів сучасної всесвітньої літератури. Як драматург, він був мало не вище за всіх своїх сучасників. Норвежця, відомого далеко за межами скандинавської країни, повною мірою називають творцем нової західноєвропейської психологічної та філософської «драми ідей», драми, яка багато в чому визначила художній образ сучасної світової драматургії.

 Генрік Юхан Ібсен народився 20 березня 1828 в портовому місті Шієн, що на півдні Норвегії, в родині багатого комерсанта. Його батько в 1836 році розорився, і в 1844 році Ібсен залишив будинок і став працювати учнем аптекаря. Одночасно він займався журналістикою, писав сатиричні вірші.

В університеті Христианії Ібсен вивчав медицину, однак навчанню завадило захоплення театром. Завдяки створеній ним тираноборчеській драмі “Катіліна” (це його перша п’єса) і середземноморської ідилії “Богатирський курган” він отримав місце драматурга, режисера та керівника Норвезького театру в Бергені – перший національний театр.

У 1850 році він переїздить до Кристіанії (сучасне Осло) і стає професійним літератором.

В 1857-1862 роках Ібсен очолював столичний Норвезький театр. Генрік Ібсен став керівником норвезького театру, тому що він був норвежцем. На той час у країні діячі норвезької культури мріяли про культурницьку самостійність від датського впливу. Вони прагнули відродити давню норвезьку мову, поєднати національні традиції з новою норвезькою культурою. Тому було вирішено призначити керівником Норвезького театру норвежця за національністю. Найкращу кандидатуру виявили серед театральних діячів Бергена (де на той час працював Ібсен)..

1864 року Ібсен виїхав із Норвегії. Це добровільне вигнання тривало аж 27 років. Від’їзд Ібсена з Норвегії зумовлений розчаруванням драматурга в скандинавському русі.

Ібсен одружився із Сюзанною Торесен, яка стала його вірним другом на все життя. У них народився син.

Залишивши Норвегію, драматург розпочинає життя у добровільному вигнанні в Римі, Дрездені та Мюнхені. Тобто, з 1864 по 1891 роки родина письменника жила то в Італії, то в Німеччині. Збираючи матеріали для драми про Юліана-відступника “Кесар і галілеянин” (1873), Ібсен задумав сатиричну поему, яка в результаті стала великою драматичною поемою “Бранд” (1866), герой якої – цілісна людина, що не зупиняється ні перед якими жертвами для здійснення свого ідеалу.

Широка популярність у всіх скандинавських країнах прийшла після виходу поеми «Пер Гюнт» у 1867 році, у якій зберігається масштабність філософсько-символічної драми.

Основна тема п’єс “Стовпи суспільства” (1877), “Ляльковий дім” (1879), “Привиди” (1881), “Ворог народу” (1882) – невідповідність між показним блиском суспільства і його фальшивою внутрішньою суттю. З середини 1880-х років соціальна критика у драматурга слабшає, і в пізніх п’єсах ускладнюється підтекст, зростає тонкість психологічного малюнка, одночасно посилюються елементи символіки. Хоча тема “сильної людини” виступає на перший план, автор безжалісний до героїв, що реалізують своє покликання за рахунок життя і щастя інших людей: “Росмерсхольм” (1886), “Гедда Габлер” (1890), “Будівельник Сольнес” (1892), “Йун Габріель Боркман” (1896). В апогеї небувалого творчого розквіту влітку 1891 Ібсен повернувся до Норвегії. Незабаром після сімдесятиріччя він переніс кілька ударів.

Останньою його драмою з 26 стала п’єса «Як ми, мертві, воскреснемо» (1899), де він, без жодної поблажливості до себе, піддав нещадному суду свій творчий шлях.

1891 року Ібсен повернувся до Норвегії.

Помер Генрік Ібсен 23 травня 1906 року після виснажливої хвороби в Христианії (нині – Осло).

Анкета письменника

Драма «Ляльковий дім» мала ще й іншу назву — «Нора». Отже, у центрі уваги драматурга Ібсена — Нора, дружина адвоката Хельмера.

“Ляльковий дім” аналіз твору (паспорт)

Автор – Генрік Ібсен
Рік написання
– 1879 

Жанр – соціально-психологічна драма.

Тема: духовне пробудження людини, її прагнення до вільного прояву себе як особистості.

Ідея – заклик до збереження сімейних і відновлення загальнолюдських цінностей.

Проблематика: проблема моральної відповідальності людини за свій вибір і за інших людей; «втрати ілюзій» під впливом обставин; істинних і фальшивих ідеалів і цінностей; проблема жіночої емансипації.

    П’єса «Ляльковий дім» належить до  «реалістичного» періоду творчості Ібсена.

Конфлікт:

    соціальний – зіткнення природних людських прагнень з нелюдськими, застиглими догмами суспільства; сюжетний – таємниця і «кримінальний» учинок Нори як несвідомий виклик буржуазному життєустрою, його законам;

    психологічний – «пробудження» і духовна боротьба Нори, її бажання по- справжньому розібратися в житті, усвідомити себе як особистість.

Особливості композиції. (3 дії) П’єса має аналітичну композицію, що означає послідовне розкриття внутрішнього неблагополуччя і трагізму, які таяться під зовні пристойною оболонкою. Так поступово осягається внутрішня суть сімейного життя Хельмерів, на перший погляд, щасливого, але заснованого на неправді й егоїзмі. Дія починається із зображення ілюзії щастя і закінчується його поразкою.

Дія п’єси розгортається протягом 3-х днів.

 – це розповідь про сім’ю, про людей, які прожили разом багато років, але так і не зуміли стати щасливими – класичний зразок соціально-психологічної драми.

Центральна тема п’єси “Ляльковий дім” – становище жінки в суспільстві.

Сучасники сприйняли драму як маніфест фемінізму.

Проблематика «Лялькового дому» не вичерпується «жіночим питанням»: йдеться про свободу людської особистості взагалі. У п’єсі компрометується не так «чоловічий світ», скільки суспільство 1870-х років, його норми і установки, мертві закони буржуазного світу.

Композиція п’єси «Ляльковий дім» має аналітичний характер. Аналітизм її полягає в тому, що твір розпочинається показом зовнішньої ілюзії щастя, а закінчується катастрофою. Драматург доводить, що злагода, комфорт, у яких живуть його персонажі, а також нібито доброзичливі взаємини між ними є оманою. У такий спосіб він розкриває суперечності сучасного йому світу. Але драму Г. Ібсена називають не тільки аналітичною, але й інтелектуально-аналітичною, бо вона завершується інтелектуальним осмисленням персонажами власного життя. Проте герої Ібсена не є рупорами його ідей. Вони промовляють те, що диктує їм логіка власного характеру, психологічну глибину якого майстерно розкриває письменник.

«Ляльковий дім» головні герої


Елементи сюжету «Ляльковий дім»

    Експозиція: переддень Різдва. Хельмер призначений директором Акціонерного банку.  Нора весела, безтурботна й щаслива.

    Зав’язка: поява Христини (давньої подруги Нори), а потім Крогстада у Хельмерів. Христина за допомогою Нори одержує роботу в банку, а Крогстад з вини Торвальда її втрачає. Крогстад вимагає, щоб Нора вплинула на чоловіка.

    Розвиток дії. Крогстад шантажує Нору. Танець Нори.  Хельмер одержує листа Крогстада.  Страх Хельмера за своє суспільне становище. Крогстад повертає боргове зобов’язання Нори.  Хельмер «пробачає»  Нору.

    Кульмінація. Ідейна дискусія між подружжям. Нора заявляє про своє право самостійно мислити, а не приймати усе на віру, робити вибір, а не жити за чиїмись правилами, вільно висловлювати свої погляди, а не залежати від чужих думок.

    Розв’язка. Відкритий фінал. Щоб знайти себе і «стати особистістю», Нора залишає будинок і дітей.

Символіка драми «Ляльковий дім»

«Ляльковий дім» – це дім фальшивих цінностей, за якими крилися егоїзм, духовна порожнеча, роз’єднаність людських душ. У цьому домі не жили, а лише грали у кохання, шлюб, сімейну злагоду і навіть людську гідність і честь.

Ялинка (була живою і красивою, і коли її зрізали поступово зав’яла) – подружнє життя Нори (ідеальні стосунки в родині були лише видимістю, насправді кожен із них, як Нора, так і її чоловік по-різному сприймали шлюб, і тому це призвело до трагічної розв’язки)

 Мигдалеве печиво (спочатку їла ховаючись від чоловіка, потім – відкрито) – внутрішнє «я» Нори (героїня була для чоловіка лише «лялькою», але потім вона вирішила показати себе зовсім з іншого боку, на що не сподівався чоловік)

Образ Крогстада – неприємності (Нора грала з дітьми — і раптом зловіщою тінню з’явився Крогстад, який і розпалив вогнище у родині)

Образ тарантели – передчуття невідворотності катастрофи (Нора танцювала, переживаючи глибокі душевні страждання, вона зрозуміла, що наближалася страшна гроза; танок за контрастом підкреслив напругу душевних сил Нори, адже вона танцювала у той момент, коли вирішувала її доля)

Маскарадні костюми – ролі і маски героїв (зокрема Нори) у реальному житті (настане час, коли маски необхідно буде зняти, тоді настануть справжні неприємності, вирішити які швидко буде просто неможливо)

Втілення рис “нової драми” в “Ляльковому домі”:

а) внутрішня дія;

б) “дотекстова” зав’язка конфлікту;

в) неоднозначне, дискусійне ставлення до героїв і проблем твору;

г) відкритий фінал.

Сюжет “Ляльковий дім”

Дія відбувається в будинку Хельмера перед Різдвом. Нора повертається з міста з подарунками для сім’ї, чоловік докоряє її в марнотратстві: він лише недавно отримав посаду директора банку, і платню йому підвищать тільки через три місяці, а жити в борг для нього абсолютно неприйнятно. Нора, «марнотратчиця», «пташка», «білочка», як кличе її Торвальд, у відповідь тільки віджартовується, вона виглядає безтурботною і легковажною.

Приїжджає давня подруга Нори фру Лінне: після смерті чоловіка вона залишилася без засобів до існування і змушена шукати роботу. Нора розповідає їй, що, коли Торвальд був хворий, їй довелося зайняти грошей, щоб за порадою лікарів відвезти його на рік до Італії. Тепер вона змушена виплачувати борг, але розповісти про це Хельмеру не може: він думає, що гроші позичив батько Нори. Тепер вона змушена відмовляти собі у всьому і займатися дрібним підробітком.

 В цей час до Хельмер приходить Крогстад – саме у нього Нора позичила гроші. Хельмер позбавив Крогстада місця в банку, і тепер той просить Нору вплинути на чоловіка, погрожуючи їй викриттям. До того ж Нора підробила підпис батька на векселі, і Крогстад знає про це.

 Нора чесно намагається умовити чоловіка залишити Крогстада, але той не погоджується, до того ж на це місце він вже взяв фру Лінне. Зрозумівши, що нічого не вийшло, Крогстад залишає в поштовій скриньці лист для Торвальда, в якому описує ситуацію з боргом Нори. Нора вигадує всілякі приводи, щоб не пустити Торвальда до поштової скриньки.

Фру Лінне, прагнучи допомогти Норі, відправляється до Крогстаду: виявляється, колись вони любили один одного, але вона вийшла заміж за іншого, більш забезпеченого. Тепер фру Лінне пропонує «протягнути один одному руки»: їй хочеться жити заради когось. Крогстад щасливий і готовий навіть забрати свій лист, але фру Лінне вмовляє його не робити цього: вона вважає, що таємниця повинна розкритися.


Торвальд і Нора повертаються з різдвяної вечірки, і нещасливий лист нарешті витягується з ящика. Торвальд розгніваний, він називає дружину лицеміркою, брехухою, злочинницею, каже, що не довірить їй виховання дітей. Тут же служниця приносить ще один лист: Крогстад повернув розписку Нори. Торвальд щасливий, Нора для нього знову перетворюється на «невсипущу-пташку», «голубку». Однак Нора заявляє йому, що йде з дому: «Я була тут твоєї лялечкою-дружиною, як вдома у тата була татовою лялечкою-дочкою <…> Я думаю, що перш за все я людина, так само як і ти, або, по крайній міру, повинна постаратися стати людиною <…> я не можу більше задовольнятися тим, що говорить більшість і що говориться в книгах. Мені треба самій подумати про ці речі і спробувати розібратися в них ».

Таким чином, Нора, головна героїня драми Генріка Ібсена «Ляльковий дім», протестує проти «чоловічих» законів у суспільстві.

 Генрік Ібсен зображує головну героїню п’єси «Ляльковий дім» з повагою та захопленням.

Г. Ібсен “Ляльковий дім” аудіокнига скорочено українською

 https://www.youtube.com/watch?v=awuU2qO4PHg


Виконайте тести до 4.04.2023

 https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=4150768



“Ляльковий дім” тести

1. Автором твору “Ляльковий дім” є:

А) Бернард Шоу    б) Генрік Ібсен    в) Шекспір   д) Рей Бредбері

2. Основоположником европейської “нової драми” вважають:

а) А.Чехова;    б) Г.Ібсена;    в) Б.Шоу;    г) М. Метерлінка.

3. Знайдіть помилкове твердження: “П’єси Ібсена називають інтелектуально- аналитичними” бо?

а) композиція п’єс покликана розкривати суспільні суперечності, проблеми, на які має відповісти собі глядач;

б)його герої є інтелектуальні;

в)герої п’єси аналізують своє життя, осмислюють стосунки зі світом.

4. Крогстад, герой п’єси Г.Ібсена “Ляльковий дім”, відмовляється від шантажу і повертає вексель, тому що?

а) зі співчуття до Нори;  б)  на прохання Крістини;   в) під впливом кохання;

г) через страх перед кримінальною відповідальністю.

5. “Нора”-це друга назва п’єси Г. Ібсена…

а) “Комедія кохання”;   б) “Ляльковий дім”;   в) “Богатирська могила”;   г) “Пер Гюнт”.

6. В якому році було написано твір Генріка Ібсена «Ляльковий дім»?

а) 1856   б)1863  в)1879     г)1882

7. Яку посаду повинен був отримати Торвальд Хельмер після Нового року?

а) директор гімназії    б) Міністр фінансів.   в) директор банку.   г) суддя

8. П’єса “Ляльковий дім”- це …

а) трагедія;    б) сатирична комедія;   в)соціально-побутова драма;   9)соціально-психологічна драма.

9. Основна тема п’єси Г.Ібсена “Ляльковий дім”-…

а) сімейне щастя;    б) боротьба за жіночу емансипацію;

в)  справжнє призначення людини в цьому світі;   г)викриття несправедливості суспільства.

10. Ляльковий дім в однойменній п’єси Г.Ібсена – символічний образ …

а) штучного життя;   б) щасливого сімейного життя;   в) мрії героїни про щастя.

11. Як звали чарівну дружину Хельмера?

а) Нора.   б) Сара.  в)  Джина.  г)  Олександра

12. В яку країну Нора відвезла хворого чоловіка на лікування?

а) Франція   б) Німеччина    в) Італія.    г) Росія

13. Чий підпис підробила Нора на борговому зобов’язанні?

а) чоловіка    б)  батька.   в)  старшого брата.   г)  дяді

14. Скільки дітей було у подружжя Хельмер?

а)  Один   б)  двоє.  в)  троє.  г)  Не було дітей

15. Як звали подругу Нори, яка пообіцяла залагодити справу з Крогстадом?

а) Крістіна    б) Марія.   в)  Елізабет   г)  Ганна

16. Хто з героїв п’єси «Ляльковий дім» Г. Ібсена й кому говорить: «А щодо наших стосунків, та й про людей — усе мусить бути, як і було, але, звичайно, це тільки про людське око»?

а) Нора — Хельмеру; б) Крогстад — Норі; в) Хельмер — Норі; г) фру Лінне — Норі.

17. Напередодні якого свята відбувалися основні події в п’єсі “Ляльковий дім”?

а) Різдво.  б) Новий рік.  в) день народження Нори.  г) день народження Торвальда

18. Чому п’єса Ібсена має назву “Ляльковий дім”:

а) так називається маєток Хельмерів;

б) господар будинку збирав колекцію ляльок;

в) для Нори все, що пов’язане з ляльками, дитинством, було символом щасливого життя, а в цьому домі вона була щасливою;

г) світ, у якому жила Нора в цьому домі, був несправжній, ілюзорний.

19. Позначте, з якою метою Крогстад шантажує Нору:

а) йому подобається знущатися з беззахисної жінки;

б) він вимагає за мовчання велику суму грошей;

в) він хоче зберегти своє місце в банку Торвальда;

г) він хоче перешкодити Торвальду посісти місце директора банку.

20. Позначте, як сталося, що Нора потрапила під владу Крогстада:

а) він перехопив її листи до адвоката;

б) він дізнався про її минуле, у якому Норі було що приховувати;

в) колись вони кохали одне одного, але Нора вийшла заміж за багатія;

г) Нора позичила в нього гроші, а підпис свого батька в паперах підробила.

21. Позначте, хто з героїв п’єси пишається своєю бездоганною репутацією:

а)Торвальд Хельмер;   б)доктор Ранк;    в)Крогстад;    г)батько Нори.

22. Позначте, якого дива чекала Нора, але не дочекалася:

а) Торвальд її провину й наслідки візьме на себе;

б) Крогстад схаменеться й відмовиться від помсти;

в) усі визнають, що вона мала право підробити підпис;

г) усе якось влаштується само по собі, і ніяких неприємностей не буде.

23. Нора, героїня твору, винна в тім, що…

а) привласнила батьківські гроші; б) підробила підпис чоловіка на векселі;

в) підробила підпис батька на векселі;  г) зрадила чоловікові.

24. Кому з героїв п’єси Г. Ібсена «Ляльковий дім» належать слова; про кого вони: «Це так неймовірно, що я просто отямитися не можу. Але треба якось виплутатися… Доведеться якось  догодити йому. Справу треба зам’яти будь-що»?

а)  Хельмер про Крогстада;  б) Хельмер про Ранка;

в) Крогстад про Хельмера;   г) фру Лінне про Хельмера;

25. Нора, героїня п’єси Г. Ібсена «Ляльковий дім», порушила закон, бо хотіла…

а) жити в розкошах;  б) урятувати чоловіка;

в) урятувати репутацію батька;   г) допомогти подрузі, фру Лінне.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/lialkovyi-dim-testy-z-vidpovi